Путінська дипломатія як генератор хаосу

Відомий російський блогер Ігор Яковенко прокоментував невдачу Кремля з призначенням посла в Україні і перспективи російської дипломатії загалом, - про це, з посиланням на його власний блог на ресурсі «Каспаров.Ру», інформує replyua.net.
Власне, те, що Путін відкликав Зурабова і намагався призначити на його посаду Бабіча, не новина. Таке кадрове рішення - справжня і неприкрита образа української сторони, не тільки з огляду на правила дипломатичного протоколу, а й з огляду на персоналії. Михайло Бабіч – зовсім не дипломат, а виходець із силових структур, очолював всі можливі структури – від виробництва ситцю до Чечні. Але особливо функціонер виділився любов’ю до Путіна і систематичними скаргами на тих, хто дозволяє собі критику хазяїна Кремля. Таке призначення означає, Путін не хоче робити ставку на дипломатію в Україні. Дипломат має зберігати друзів та завойовувати нових союзників. Проте ненормативний кашель Лаврова і хамство Захарової – все, що є у Кремля. Як яскравий приклад Путінської дипломатії можна навести Рогозіна, призначеного представником Росії при НАТО, який зазвичай вправлявся у кмітливості та давав скандальні інтерв’ю журналістам, обзиваючи НАТО останніми словами. Як результат – військові бази альянсу наблизились до самісіньких кордонів РФ. Тому можна зробити висновок, що дипломатія Путіна – це пошук маргіналів, розпалювання ненависті та інформаційний тероризм – а все від відсутності ціннісної бази як такої. Дипломатами, як і політиками загалом в путінській Росії стають не самостійні фігури, а лише солдати.
І Бабіч – один із таких солдатів. Такі не ведуть переговорів, таких посилають для того, щоб «ламати через коліно». Тому варто чекати інформаційних провокацій ззовні Росії і закручування гайок всередині. Щоправда, ресурсів для цього РФ вже практично не має.