5
Український публіцист Віталій Портніков впевнений, що розтягнуте на кілька днів прощання з Ісламом Карімовим повертає людей до майже забутих сталінських прощальних процесій. У перші дні березня 1953 року відбувалося практично те ж саме, що зараз в Узбекистані. Будь-якій розсудливій людині зрозуміло, що медичний висновок про хворобу Карімова не опублікують просто так: тому що раніше ніколи нічого не повідомляли, а президент не відрізнявся міцним здоров'ям протягом практично всього свого правління, цитує Портнікова replyua.net.
За його словами, у 1953 році кожному було ясно, що диктатор при смерті, що просто так медичні бюлетені публікувати не будуть, - але велика частина населення (саме населення, а не чергових пропагандистів Кремля) відчайдушно не хотіла вірити в саму можливість смерті вовкулаки. А потім, коли про смерть все ж повідомили, занурилася в страх, істерію і сльози, і кинулася в нову московську «Ходинку», щоб в останній раз побачити ще не забальзамоване тіло.
Портніков наголошує, в Узбекистані зараз відбувається практично те ж саме. Документи про смерть оприлюднять тільки тоді, коли еліта зрозуміє, що прощання з диктатором неминуче, - і почне готувати до нього населення, попутно визначаючись із наступником. Але при цьому величезна кількість людей - соціальні мережі і дискусії коментаторів, пов'язаних з центральноазіатської тематикою інтернет-видань, повідомляють про смерть вже близько тижня. Ошибка в тексте? Выделите ее мышкой! И нажмите: Ctrl + Enter
|